РІ́ЖУЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до рі́зати 1.
2. у знач. прикм. Признач. для різання. Щоб різальний інструмент міг нормально працювати, його ріжуча частина повинна бути тверда і стійка проти спрацювання у більшій мірі, ніж оброблюваний матеріал (Різальні інстр.., 1959, 5).
3. у знач. прикм., перен. Різкий, гострий (про біль).
4. у знач. прикм., перен. Який викликає неприємні відчуття, справляє неприємне враження. Великі очі її звузились, і їх гострий, ріжучий блиск витверезив Гната (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 560.