РІЗНОБІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який охоплює різні сторони життя, дійсності; багатогранний змістом, значенням; різносторонній. Марксизм є надзвичайно глибоке й різнобічне вчення (Ленін, 34, 1973, 394); Організація навчання — дуже різнобічний і відповідальний процес (Рад. Укр., 12.XI 1948, 1); Різнобічним було обдарування Михайла Петровича Старицького — корифея української сцени, видатного поета, прозаїка, драматурга, перекладача (Мист., 1, 1966, 39).
2. Який має різноманітні інтереси, здібності, знання; // Який свідчить про різноманітність чиїхось інтересів, здібностей, знань. Ім’я і різнобічна творчість академіка Агатангела Юхимовича Кримського мало відомі сучасному читачеві (Літ. Укр., 19.Х 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 567.