РІЗНОГОЛО́ССЯ, я, с. Негармонійний, незлагоджений спів; // Голоси, звуки, мова, що звучать на різні лади. Усівся [Максим] напроти Орини і завеслував до острівця, звідки розкочувалось над водою пташине різноголосся (Стельмах, І, 1962, 433); З вогневої, з-поміж радісного різноголосся солдатських басів несподівано виділився дівочий голос (Гончар, III, 1959, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 568.