РІЗНОМАНІ́ТНИЙ, а, е. 1. Неоднаковий з іншим, несхожий на інше чим-небудь; різний. Він обіцяв показати інтересні досліди над щепленням рослин і культивуванням різноманітних тварин (Смолич, І, 1958, 77); Різноманітні думки кружляли в моїй голові, не знаходячи відповіді (Досв., Вибр., 1959, 410); // Який складається з неоднакових, несхожих один на одного предметів, осіб і т. ін. Не була то вже перша вечірка, яку вони справляли, але перша, на яку запрошено таке численне й різноманітне товариство (Фр., VI, 1951, 205); Відтоді, як Соя став керувати шахтою, він нагадував їй диригента великого і різноманітного оркестру, бо всі слухалися кожного його слова, як найменшого помаху чарівної диригентської палички (Ткач, Плем’я.., 1961, 131).
2. Сповнений багатства, неоднорідний за змістом, формою і т. ін.; багатогранний. Творчість безмежна і різноманітна, як різноманітне й безмежне в своєму переможному розвитку життя нашого великого соціалістичного суспільства (Довж., І, 1958, 20); Його різноманітний талант з силою виявився на наших очах у галузі мистецтва (Донч., VI, 1957, 45); Всесвіт великий і різноманітний: одні тіла перебувають в стані плазми, другі в стані закаменілості (Гончар, Тронка, 1963, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 568.