РІЗНОРО́Б, а, ч. Робітник, який виконує різноманітну підсобну, допоміжну роботу. Кликали до роботи токарів високих розрядів, мулярів, різноробів та вантажників (Кучер, Прощай.., 1957, 289); Переважна більшість людей, які приходили на будову, не мали ніякої кваліфікації і, як правило, починали із різнороба (Ком. Укр., 12, 1965, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 569.