РІЗНОРІ́ДНИЙ, а, е. Який відрізняється від іншого (інших) ознаками, властивостями, змістом і т. ін.; різний. Вони [циганки] їздили по селах, жебрали.. і виладновували увечері з гарби таку силу різнорідних речей, що трудно було вірити, аби всі вони дістались з доброї волі милосердних людей (Коцюб., І, 1955, 371); Невдачі виїзду до Львова не могли обійтись без різнорідного сусідського поговору (Кобр., Вибр., 1954, 92); В голові проносились якісь думки, серце бентежили різнорідні почуття (Гур., Життя.., 1954, 349); Можна порівнювати між собою.. маси різнорідних тіл, наприклад, масу куска чавуну з масою склянки води (Фізика, II, 1957, 30); // Неодноманітний за складом. Цей альманах [«Дністрянка»] ще різнорідний; у ньому згуртувалися під одним дахом люди, які через десять років розійшлися (Фр., XVI, 1955, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 569.