СА́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до сади́ти 1. Весело вийти [Зінькові] в той садок, своїми руками саджений, поливаний (Гр., II, 1963, 455); Саджений недавно, Ось каштан шумить. Шолуденко славний Під каштаном спить (Мас., Київ. каштани, 1954, 103).
2. у знач. прикм. Насаджений; не природний. Ростуть Наші саджені ліси Несказанної краси (Воронько, Поезії, 1950, 80).
3. у знач. прикм. Оздоблений коштовним камінням, перлами тощо. Правнуче мій! Не була то борня мальовнича, Намальована в книгах прадавніх: Ані коней з роздутими ніздрями, Ні широких блискучих мечів, Ні алмазами саджених сідел (Рильський, І, 1960, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 10.