САДІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Стос. до садівництва (у 1 знач.). Допомагав [Пилип] людям розводити сади, вчив їх садівницького мистецтва, прищеплював молоді любов до природи (Мельн., Коли кров.., 1960, 116); // Який займається садівництвом, роботою в саду. В колгоспах, які одержують високі доходи від садівництва, як правило, створено постійні садівницькі бригади (Колг. Укр., 1, 1957, 7); // Признач. для робіт у саду, для догляду за садом. Стежкою йде людина, озброєна садівницьким ножем, тримаючи в руці зрізані сухі галузки (Ю. Янов., І, 1954, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 12.