САКВОЯ́Ж, а, ч. Дорожня сумка з цупкої тканини або шкіри з замком. — Усте! Усте! — крикнула Ватя до наймички..,— а принеси мені мій саквояж (Н.-Лев., IV, 1956, 118); Семен Семенович встиг доснідати, склав усі свої банки та пакети в місткий саквояж і тільки тоді діловито оглянув своїх нових супутників (Збан., Любов, 1957, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 17.