САКВОЯ́ЖИК, а, ч. Зменш.-пестл. до саквоя́ж. Устя принесла маленький, гарненький, як цяцька, саквояжик, обшитий килимковою квітчастою матерією (Н.-Лев., IV, 1956, 118); З’являється Столяренко з лікарським саквояжиком (Голов., Драми, 1958, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 17.