СА́КЛЯ, і, ж. Житло горців Кавказу. Чурек і сакля — все твоє; Воно не прошене, не дане, Ніхто й не возьме за своє, Не поведе тебе в кайданах (Шевч., І, 1963, 326); Гуліашвілі пішов у саклю спочивати (Собко, Кавказ, 1946, 110); * У порівн. Стояла на горбі розбита школа, Хати розкриті товпились навкруг, Мов саклі спопелілі (Перв., І, 1958, 381).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 17.