САКРАМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який стосується релігійного культу; обрядовий, ритуальний; // Який дуже цінують, оберігають; священний, заповітний.
2. Який став звичним, узвичаєним; традиційний. Рапорт [Нечіпая] починався безперечно панічною заявою про те, що висунення [на посади] уже не досягло поставленої мети, і кінчався сакраментальною фразою про занепад фізичних і моральних сил (Мик., II, 1957, 530); В недалекому майбутньому помре природною смертю сакраментальне запитання: «Мені ніхто не дзвонив?» Автоматична приставка-секретар прийме виклик, коли вас немов вдома (Наука.., 1, 1967, 16).
3. Який має сумнівну або погану славу; горезвісний. Природна потреба школярів у поезії часом породжує сакраментальні альбоми (Літ. Укр., 4.ХІІ 1962, 2); Ладен Безбородько [персонаж із роману М. Стельмаха «Правда і Кривда»], — аби.. сакраментальна «цифра справна була»,— жати зелене ще жито (Вітч., 1, 1962, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 17.