СА́ЛЬВА, и, ж., заст. Залп; салют (у 1 знач.). Серед криків.., серед сальв рушничних, звуків якоїсь музики показалася княжа коляска! (Хотк., І, 1966, 111); Повітря струсили випали гармат, і, коли на часинку завмирали сальви, щоб невдовзі вибухнути знову, урочисто били дзвони (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 8); Сальви на його честь, почет і схиляння, урочисті пишні зустрічі — все приймалося Наполеоном як цілком заслужене (Кочура, Зол. грамота, 1960, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 21.