САМОДЕРЖА́ВНО, політ. Присл. до самодержа́вний. Король, що правив самодержавно, спирався на великих землевласників — духовенство і дворянство (Нова іст., 1956, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 33.