САМОДУ́Р, а, ч.
1. Той, хто діє за власною примхою, поводиться свавільно, не зважаючи на інших. Ще те не вродилось Гостреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав! (Фр., X, 1954, 37).
2. Спеціальна снасть для ловлі морської риби. Під нами море. Сев сидить на носі шаланди з ниткою самодура в руці (Ю. Янов., II, 1958, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 34.