САМОЗАСПОКО́ЄННЯ, я, с. Дія і стан за знач. самозаспоко́їтися. Якось визріла в голові [Сеспеля] думка — їхати до Федора Пакришня, але тепер він зрозумів, що то була мрія, щаслива казка для самозаспокоєння (Збан., Сеспель, 1961, 294); Всі його помисли були пов’язані з долею Білорусії. У нього не було ні краплини самозаспокоєння, затишшя, бо весь він — порив (Вітч., 6, 1968, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 36.