САМОКОНТРО́ЛЬ, ю, ч. Контроль над самим собою, своєю поведінкою, роботою, своїм станом. Йому коштувало великих зусиль володіти собою, здійснювати самоконтроль (Перв., Дикий мед, 1963, 191); Одним з найпростіших і найдійовіших способів самоконтролю при заняттях атлетичною гімнастикою є систематична перевірка ваги (Наука.., 8, 1969, 61); В розпорядженні верстатників особисте клеймо № 4 і право на самоконтроль (Веч. Київ, 24.VIII 1971, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 38.