САМОПИ́С, а, ч.
1. Пристрій, який автоматично записує показання приладу. Дід час роботи верстатів пера самописа креслять на стрічці безперервні лінії (Веч. Київ, 12.I 1967, 4).
2. розм., рідко. Те саме, що Самопи́сна ру́чка (див. самопи́сний). Щасливий той, хто мук не знає.. Із самописом возсідає Годин по десять за столом (Воскр., Подивись.., 1962, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 42.