САМОПОЧУТТЯ́, я, с. Загальний фізичний та моральний стан людини, який залежить від її здоров’я і настрою в даний момент. Песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (Коцюб., III, 1956, 163); В нашій флорі є чимало рослинних видів, які можуть негативно впливати на самопочуття людини. Так, квіти конвалії, магнолії, листки евкаліпта викликають біль голови (Наука.., 5, 1960, 38); — Шарль! Як самопочуття? Що ти носа повісив? Вперше таким тебе бачу (Кочура, Зол. грамота, 1960, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 43.