САМОПРИНИ́ЖЕННЯ, я, с. Приниження самого себе, применшення своїх заслуг, достоїнств і знань. Йому ставало соромно, бо своїм самоприниженням він фактично виправдував те, чого виправдувати не міг (Голов., Тополя.., 1965, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 43.