САМОРЕГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец. Регулювання, що здійснюється в організмі внутрішніми силами, без стороннього втручання, впливу. Найвищим ступенем саморегулювання живого організму є діяльність центральної нервової системи, мозку людини (Наука.., 3, 1962, 18); Кожна жива клітина має дуже чутливі пристосувальні механізми і універсальну здатність до саморегулювання (Знання.., 12, 1971, 14); // Автоматичне регулювання режиму роботи якої-небудь машини, якогось апарату. Н. Белєнеску твердить, що головна риса електронної машини — це її здатність до саморегулювання, можливість виконувати автоматичну роботу (після заданої людиною програми) вже самостійно (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 454).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 44.