САМОУПРА́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що самоврядува́ння. — Оце так! — підскакує третій полупанок. — Цього ще не було, щоб без сорому, прилюдно, у вічі казали: хто має на десять рублів,— з того бери руб; а хто на тисячу — копійку! А тепер, при самоуправі, діждали… (Мирний, II, 1954, 282); Коли на цих заводіяк не зможуть вплинути самоуправа комуни, актив, начальницький склад,— їх треба буде на певний час ізолювати (Мик., II, 1957, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 49.