САНАТО́РІЙ, ю, ч. Лікувально-профілактичний заклад для лікування і відпочинку. [Кречет:] Проектуючи санаторій, ви мусили думати над тим, щоб кожна лінія, форма несла сонце, радість, бадьорість… (Корн., І, 1955, 112); Санаторії, пансіонати, будинки відпочинку щороку приймають величезну кількість людей, повертаючи їм здоров’я і бадьорість (Ком. Укр., 3, 1968, 36); // перен. Мешканці такого закладу. Вже світ. З постелі встав я. Санаторій ще спить кругом. Лиш смарагдовий сад пташо́к збудив (Тич., І, 1957, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 51.