САНГІ́НА, и, ж.
1. М’який червоний або червоно-брунатний (перев. мінеральний) олівець без оправи, який використовують у живописі. Живописні його твори гарні, але найбільш вдалі малюнки олівцем, вугіллям, сангіною (Літ. Укр., 8.VI 1965, 4).
2. Малюнок, виконаний таким олівцем. Василь Бородай у своїй єгипетській серії виступав зрілим майстром.. Тому з такою неослабною цікавістю сприймаються портрети «Фелах» (сангіна) і «Робітник з Луксори» (вугілля, сангіна, крейда) (Мист., 2, 1965, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 52.