САНКЮЛО́Т, а, ч., іст. Представник революційних народних мас часів французької буржуазної революції у кінці XVIII ст. Відси кланяюсь платанам Препрославленим твоїм. А й прославлені за діло, Будуть славлені повік: Санкюлоти їх садили В дев’яносто третій рік (Рильський, III, 1961, 261); // заст. Бунтар. Був [Атта Троль] під впливом духа [духу] часу Щиродикий санкюлот (Л. Укр., IV, 1954, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 54.