СА́НОЧНИК, а, ч.
1. заст. Робітник у шахті, який відтягував спеціальними ящиками вугілля із забою у головний штрек. Ілько йшов працювати [у шахту] за саночника (Панч, І, 1956, 383); З розвитком механізації гірничих робіт змінився характер праці шахтарів. На шахтах зникли професії коногона, саночника (Гірн. пром.., 1957, 53).
2. Той, хто займається швидкісним спуском на спортивних санях. В Азії зимові ігри відбуваються вперше. Саппоро довго чекав зустрічі з ними.. В перший день ще відпочивають скороходи, лижники, фігуристи, саночники (Рад. Укр., 3.ІІІ 1972, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 54.