САПЕ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сапе́р; // Який складається із саперів. Саперна частина, в якій я служив, наводила понтонний міст через Дніпро (Хор., Ковила, 1960, 24); На станції оце зустрів [Савчук] знайомих солдатів з саперного батальйону (Головко, II, 1957, 439).
∆ Сапе́рний офіце́р — офіцер військово-інженерного підрозділу; офіцер, що має військово-інженерну підготовку. Гостинний граф, з своєї ласки, взяв до себе всіх саперних офіцерів (Кач., II, 1958, 220).
2. Здійснюваний саперами; пов’язаний з військово-інженерними роботами. Ходимо на саперні роботи в окопи (Вас., Незібр. тв., 1941, 205); // Признач. для виконання військово-інженерних робіт. Іскров дав йому легку саперну лопатку (Бойч., Молодість, 1949, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 56.