САРА́ЙЧИК, а, ч. Зменш. до сара́й. Сірко-старший поділив свій дров’яний сарайчик на дві половини (Сенч., На Бат. горі, 1960, 100); Нужденні хатки, обліплені під один дах сарайчиками і хлівцями, нагадували обвішаних торбами старців (Кол., Терен.., 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 57.