САХНУ́ТИ, не́, док., діал.
1. Війнути, дихнути. * У порівн. Підслухана розмова неначе сахнула на неї чимось таким поганим та огидливим (Фр., VII, 1951, 25).
2. Блиснути. — Ви із Карпат? — І слова москвича Душу мою сколихнули, — Там я поранений… — В сірих очах Вогники дивні сахнули (Павл., Бистрина, 1959, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 63.