САЧО́К1, чка́, ч. Сітка для ловлі риби, комах і т. ін., що має форму конусоподібного мішка, натягнутого на обруч або чотирикутну раму і прикріпленого до довгого держална. Саня з робочим кошиком, перша панночка з вудкою, друга з сачком (Л. Укр., II, 1951, 50); У Віті теж рюкзак, а в руках ще сачок для метеликів (Ів., Таємниця, 1959, 41).
САЧО́К2, чка́, ч. Зменш.-пестл. до сак2. На голові її була у крапочку хустинка; сачок з грубенького сукна (Голов., Поезії, 1955, 193); Ніяково посміхнувшись, швидко одягає [Марія] чорний святешний сачок (Стельмах, І, 1962, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 63.