СВАВІ́ЛЬНО. Присл. до сваві́льний. [Парвус:] Ви самохіть відкинули котвицю,.. свавільно поминули певну пристань, що вам отець предвічний урядив (Л.Укр., ІІ, 1951, 353); [Мирослав:] Назад! Не можна тут! Вертайтеся! Як смієте свавільно Під теремом збиратись і кричать! (Коч., П’єси, 1951, 39); * Образно. Відкинулось свавільно назад густе волосся (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 64.