СВЕ́КРІВ, рова, рове. Прикм. до све́кор; належний свекрові. Тиждень прожила Мелашка в свекровій хаті, як у раю (Н.-Лев., II, 1956, 322); — Покуштувала [Груня] гіркого свекрового хліба (Горд., II, 1959, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 67.