СВЕРБІ́Ж, бежу́, ч. Хворобливо-лоскотливе подразнення шкіри, слизової оболонки, яке викликає потребу чухати подразнене місце. Починаючи з висоти 8 тисяч метрів у людини можуть виникати так звані декомпресійні розлади — біль у суглобах, шкірний свербіж, порушення дихання тощо (Веч. Київ, 6.III 1957, 3); При порушеннях в обміні речовин можуть виникати і хвороби шкіри: наприклад, свербіж, чиряк — при сахарній хворобі, екзема — при подагрі (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 68.