СВЕРБІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. свербі́ти; свербіж. При лупі й свербінні шкіри голови та випадінні волосся миють голову міцним відваром з суміші кори верби і коренів лопуха, взятих в рівних частинах (Лікар. рослини.., 1958, 109); І хоча Опанасовичу до таланту Васильовича було далеко, як куцому до зайця, але й він інколи відчував свербіння в руках (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 68.