СВЕРДЛОВИ́Й, а́, е́. Стос. до свердла; // Признач. для свердлування. За хутором стояла свердлова вежа, від неї клубками вибухав дим із двигуна (Ле, Опов. та нариси, 1950, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 69.