СВИНА́Р, я́, ч.
1. Той, хто доглядає свиней. У виробництві м’яса широкого наслідування набули методи великогрупової відгодівлі свиней, що їх запропонували передові свинарі (Хлібороб Укр., 9, 1963, 4); Під час розмови Івашкевича з Людмилою до конторки зайшов бригадир свинарів (Оров., Зел. повінь, 1961, 43).
2. заст. Пастух свиней; свинопас. [Приблуда:] Якби мене не приютив отець Спиридон, то, може, я й досі був би громадським свинарем (Кроп., І, 1958, 157); * У порівн. — Чим [Ілько] не козак? Хоч пороху і не нюхав і шаблю тримає, як свинар свою хлудину, та старшинські чоботи добре лиже (Тулуб, Людолови, II, 1957, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 70.