СВИНЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до свине́ць 1. Свинцевий зливок; * У порівн. На непокриту старечу голову впала важка, мов свинцева, крапля дощу… (Чорн., Визвол. земля, 1959, 121); // Який має у своєму складі свинець або його хімічні сполуки; багатий на свинець. Найбільш важливим матеріалом для захисту від рентгенівського проміння є свинець. Використовується також свинцеве скло, свинцева гума (Рентгеногр. мет., 1959, 59); Місце виходу провода або троса із з’єднувача фарбують свинцевим суриком, розведеним на натуральній оліфі (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 123); Він таки виконав свою обіцянку й довів мандрівників до свинцевого родовища (Донч., II, 1956, 59); // Зробл. із свинцю. Якщо добре очищену свинцеву пластинку міцно притиснути до золотої, то через деякий час пластинки спаяються (Фізика, II, 1957,17); У старовину важливі князівські листи і державні послання запечатували свинцевими печатками (Веч. Київ, 27.IX 1962, 3); Нав’ючують [інженер-механік і мічман] на спину Рязанова два свинцеві вантажі, чіпляють балони з киснем, закріплюють кисневий мішок (Логв., Давні рани, 1961, 43); // Пов’язаний з дією свинцю. При роботі в мідницьких відділеннях є небезпека свинцевих інтоксикацій (Лікар. експертиза.., 1958, 144); // Пов’язаний із видобутком і обробкою свинцю. Свинцева промисловість; Свинцевий завод.
∆ Свинце́вий блиск — мінерал кристалічної будови темно-сірого кольору з металевим блиском. Найважливіша руда, з якої добувають свинець,— свинцевий блиск (Заг. хімія, 1955, 575).
2. Темно-сірий, кольору свинцю. Море було свинцеве й похмуре (Тулуб, Людолови, І, 1957, 292); Свинцеві хмари затягнули небо (Підс., Віч-на-віч, 1962, 97).
3. перен. Який здається значним вагою внаслідок утоми, слабості і т. ін.; важкий. — А де ваш товариш? — Що?— підняв хлопець важку свинцеву голову (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 139); // Який виражає суворість, похмурість, гнів (про погляд, очі). Унтер окинув його якимсь холодним, свинцевим поглядом і зненацька вдарив великим кулаком по обличчю (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 252).
◊ Свинце́вий сон — міцний сон змученої людини. Я похилився на стіл і задрімав свинцевим сном (Мик., II, 1957, 71).
4. Прикм. до свине́ць 2. На козаків із сусідніх куртин сипався густий свинцевий дощ (Добр., Очак. розмир, 1965, 142); З Буди німецькі гармати все частіше б’ють по Дунаю.. Свинцевий град сіконув повітря (Гончар, I, 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 72.