СВОЄРІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. своєрі́дний 1. Від перекладачів Енгельс вимагає точності в передачі термінології, збереження всієї своєрідності, всіх відтінків мови автора (Мовозн., VII, 1949, 15); Письменники України в своїх творах широко показують працю, побут і звичаї народів братніх республік, своєрідність і красу їх природи (Ком. Укр., 12, 1961, 30); Своєрідність світосприймання, світорозуміння М. Стельмаха, його індивідуальна концепція людини, чіткість ідейно-естетичних позицій становлять основу своєрідності внутрішнього світу його творчості (Рад. літ-во, 8, 1971, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 100.