СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО, а, с.
1. рел. Церковний обряд; відправа, служба.
2. перен. Виконання якої-небудь справи з особливою урочистістю і поважністю, як обряду. Бій для Васі був якимось священнодійством, ради якого башкир не давав пощади ні собі, ні своїм підлеглим (Гончар, III, 1959, 188); Синявін надто ревниво ставився до музики, як до священнодійства (Ле, Міжгір’я, 1953, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 107.