СВЯЩЕННОДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. рел. Здійснювати церковний обряд; відправляти, служити.
2. перен. Виконувати яку-небудь справу особливо урочисто й поважно, як обряд. Бачу, як мати священнодіє біля перепічок.., обережно саджає на довгу дерев’яну лопату, закидає в гарячу піч (Збан., Єдина, 1959, 43); Снопи зв’язувала [Килина] тугі й дебелі, складала їх на стерні, щоб трохи підсохли, а потім уже священнодіяла над полукіпками (Гуц., З горіха.., 1967, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 107.