СВІЖОВІДКИ́НУТИЙ, а, е. Який недавно або тільки що відкинули. Свирид Яковлевич відкидає лопушину і вдихає в себе пахощі свіжовідкинутого сиру — звісно, Уляна принесла для дітей (Стельмах, II, 1962, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 81.