СВІТА́НЬ, і, ж., поет. Те саме, що світа́нок 1. Жду, коли світань настане, як в далекії літа, і зоря крилом багряним мою пісню привіта (Сос., Щастя.., 1962, 73); Падав сніг, так, як сьогодні пада, Така ж була світань в засніжених полях (Мал., Книга.., 1954, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 88.