СВІ́ТЛОНЬКО, а, с. Пестл. до сві́тло1 1. Сонечко встало, прокинулось я́сне, Грає вогнем, променіє І по степу розлива своє світлонько красне,— Степ від його червоніє (Л. Укр., І, 1951, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 94.