Що oзначає слово - "світовий"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


СВІТОВИ́Й1, а́, е́.

1. розм. Прикм. до світ1 1. Усі скелі облиті вранішнім сонцем, веселим, ясним.. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром, видуману геніальною фантазією (Н.-Лев., II, 1956, 414).

2. Стос. до світу (див. світ1 2). Найчорніше на світісе дощ світовий. День непевний, тремтячий встає, боязкий (Л. Укр., IV, 1954, 264); [Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко, а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [Олена] собі голову (Вас., III, 1960, 62); // Який буває на світанку. Була пишна тиха ніч. Над Одесом [Одесою] вже стояв світовий білуватий туманець (Н.-Лев., V, 1966, 233).

Від світово́ї зорі́ до вечі́рньої — з раннього ранку до пізнього вечора. За цілий довгий літній день, од світової зорі до вечірньої, спини не розгинаючи, тільки двадцять снопів і заробила [Мотря]!.. (Мирний, II, 1954, 141); До зорі́ світово́ї — до сходу сонця. Зірвалися вони [діти] того дня до зорі світової і побігли усі, гонячи до Дніпра вмиватися (Вовчок, І, 1955, 301).

СВІТОВИ́Й2, а́, е́.

1. Стос. до світу (див. світ2 1). Надійка.. пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони,штурмують простори всесвіту (Коз., Листи.., 1967, 275).

2. Який стосується земної кулі; який охоплює всю земну кулю, все людство; всесвітній. Любується [Івась] красою світовою, квітучими рослинами, живлом усяким (Мирний, І, 1949, 181); Світовий соціалізмце основне завоювання і дітище міжнародного робітничого класу, найбільш передовий і могутній загін світового революційного руху (Ком. Укр., 10, 1973, 63); Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Янов., I, 1954, 77); Ніколи не являла людина й стільки благородної сили й величі духу, скільки явила у [другій] світовій війні незмірна радянська душа (Довж., І, 1958, 356); // Належний світові. У надрах Близького Сходу є 60 процентів світових запасів нафти (Рад. Укр., 7.VII 1967, 1); // Відомий усьому світові; славнозвісний, славетний. З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій [двокласній] школі (Вас., IV, 1960, 49); [Дубина:] В нашому місті є вчені-біологи з світовим іменем (Мороз, П’єси, 1959, 165); // Визнаний у всьому світі. Багато європейців тепер учиться російської мови, й не далеко той час, коли вона буде прийнята в число мов світових (Драг., II, 1970, 356); — Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас. Ваше відкриття має світове значення… (Донч., II, 1956, 77); Окремі вироби промисловості України вже досягли за своїми якостями рівня світових стандартів (Знання.., 4, 1967, 2); Світовий рекорд виплавки сталі; Світовий рекорд врожаю; Світовий рекорд у плаванні.

3. рідко. Власт. звичайному, буденному життю. Сідай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да про те світове (Барв., Опов.., 1902, 226); Мати з Чайчихою про долю та про безталання світове почнуть, а зведуть усе на діток своїх… (Вовчок, І, 1955, 235); // Власт. життю у всіх його проявах. — Ой, Химо,промовляє [Катря], — як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе (Вовчок, І, 1955, 225); [Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Л. Укр., II, 1951, 227); // Який відповідає усталеним вимогам певного суспільства, колективу. Світові звичаї знає [Дружка]: Кого встріне — привітає (Гл., Вибр., 1951, 222); // Власт. усім; людський. Він хтів принаймні словом полегшить свою душу, як хмара чує потребу вилить свою вагу, і говорив. Бо що свої боліпусте. Світове горе велике (Коцюб., II, 1955, 41); // Який усі добре знають; загальновідомий. Усе світове я їй [Катрі] доводжу гарно, беруся розсудливо, як могучи́,— та шкода мого розуму клопітного! (Вовчок, І, 1955, 214); Прилащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова Приманюють великого й малого, — То вже така дурниця світова (Гл., Вибр., 1951, 91).

◊ Світова́ річ: а) звичайна річ, нічого дивного. — Роман не бив тебе, не нівечив. Він чоловік тихий. А коли ви, може, коли і полаялись, то це світова річ. Без лайки, змагання та сварки ніхто не проживе (Н.-Лев., VI, 1966, 414); б) уживається як вставне словосполучення в значенні відомо, звичайно. Вона вилюдніла б, світа б побачила та й собі що-не-що справила б. А торіч світова — трапиться чоловік, то, дивись, і перев’язати нічим (Хотк., І, 1966, 124); [Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранкуріч світова!і змучився ворогуванням людським (Л. Укр., III, 1952, 133).

4. заст. Прикм. до світ2 7. Sopnie багато дечого бракує. Звісно, з часом то все прийде, але все ж треба, щоб вона як можна скоріш привикла до світових звичаїв. Треба її частіше в люди вивозити (Л. Укр., III, 1952, 508); Вендер, як світовий чоловік, поскладав усім визначним людям міста Б. візити (Мак., Вибр., 1954, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 95.