СВІТОВІДЧУТТЯ́, я́, с. Те саме, що світовідчува́ння. Справжнє новаторство не в словесному штукарстві, а в більшому, ніж звичайне, заглибленні в явища життя, у новизні світовідчуття, у свіжості поетичного бачення світу (Літ. газ., 12.I 1962, 2); Навряд чи хтось заперечуватиме, що художній смак поета є частиною його світовідчуття (Рад. літ-во, 2, 1965, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 96.