СЕБЕЛЮ́БНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. себелю́бний. Сміливість душі палкої Для себелюбності дрібної Образлива або смішна (Пушкін, Є. Онєгін, пе-рекл. Рильського, 1949, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 109.