СЕ́ЙМИК, а, ч. У Польщі та Литві XV — XVIII ст. — з’їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту. Під тиском шляхти сейми в 60-х роках XVI ст. ухвалили ряд постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами. Були запроваджені спільні для шляхти і магнатів суди, місцеві сеймики, а також спільні військові порядки (Іст. УРСР, І, 1953, 154); Він побував лише на Андріївськім інквізиційнім сеймику, а на всепольський варшавський сейм так і не потрапив (Ле, Наливайко, 1957, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 110.