СЕ́ЛЕХ, а, ч., діал. Селезень. За ушима [у дівчини] із селеха заложено два закручених пірця, і хусточка в руці (Барв., Опов.., 1902, 217); * У порівн. По морю лине човник, як селех (Н.-Лев., III, 1956, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 118.