СЕМИП’Я́ДНИЙ, а, е, заст. Який має довжину сім п’ядей. І шаблюка, мов гадюка, Й ратище-дрючина, І самопал семип’ядний Повис за плечима (Шевч., І, 1951, 281); Удари запорожців з семип’ядних пищалей.. Димом затягло весь табір (Довж., І, 1958, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 122.