СЕМИСТРУ́ННИЙ, а, е. Який має сім струн (про музичний інструмент); // у знач. ім. семистру́нна, ної, ж., розм. Гітара. Мов змії, колишуться коси в Софії. Вона семиструнну знімає з стіни. І ось уже голос її шаленіє Під стогін сумний басової струни (Перв., II, 1958, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 123.